Життєрадісна, щира, смілива – це все про нашу госпітальєрку Орисю. З початком війни парамедикиня не сиділа без діла. Вона працювала в одному із госпіталів Львову, де повертала важкопоранених воїнів до життя. А нині дівчина служить на передовій у складі добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри”, які щодня допомагають на передовій тим, хто потребує цього найбільше. Будучи на ротації у рідному місті Орися розповіла нам, де її застала повномасштабна війна, як прийняла рішення піти на фронт та як на її рішення відреагували батьки.    Розкажіть про те, як стали парамедиком Я вже давно вивчала парамедицину. Ще до повномасштабного вторгнення проходила курси ПМД, ТССС. (ПМД – курси домедичної допомоги -ред; ТССС – надання допомоги пораненим в умовах бойових дій – ред).Коли 24 все сталось, я зрозуміла, що ті знання, які я отримала, на жаль, прийдеться застосовувати.  Чим займаєтесь у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри»?Разом з своїм екіпажем евакуйовуємо поранених військових з поля бою, під час евакуації надаємо медичну допомогу.  Де вас застала війна 24.02? Зараз навчаюся в Українському католицькому університеті, там і живу. Тому війна мене застала в гуртожитку з більше 500 студентами. Це була така паніка навкруг, що я її ніколи не забуду.  Чи очікували ви повномасштабного вторгнення? Звісно. Війна в Україні вже йде не перший рік, тому, це мало статися.  Як саме приймали рішення стати на захист країни? Зараз кожен має прийняти це рішення, зрозуміти, де він може долучитись, щоб ми перемогли. Я розбираюся у парамедицині, тому прийняла таке рішення, що тут, на фронті, я буду корисна.  Що сказали рідним? З сім‘ї про фронт я сказала тільки сестрі. Батькам сказала вже на 3 день ротації. Відреагували як і батьки кожної дочкисина, який йде на фронт. Ще всі етапи прийняття вони не пройшли, але ми рухаємось до цього разом.  Розкажіть, що вас найбільше вражає у волонтерстві На війні та особливо у батальйоні мене вражає щира повага один до одного. Немає такого, що «ти жінка, – іди вари борщ». Є відчуття побратимства. Всі розуміють, що кожної секунди може щось прилетіти і все. Часто кажемо один одному «З днем народження», бо кожен день на вагу золота. Тому ціную час і людей.  З чим найбільше стикаєтесь на передовій у вашій роботі?Якщо це не є травма при виконанні бойового завдання, то «болить спина, поміряйте тиск» А якщо при бойовому завданні, то ЧМТ, рвані рани, ампутації, контузії, переломи. Різне буває.  Чого нині не вистачає парамедикам на фронті? Все маємо. Дякуємо волонтерам, донорам, що підключаєтесь до нашої перемоги!! Потреби нашого батальйону можете побачити на нашій офіційній сторінці «Госпітальєрів» у соціальних мережах. Розкажи про якийсь цікавий випадок у твоєму волонтерстві. Смішних і цікавих випадків тут дуже багато. Але напишу про один, який підняв бойовий дух усьому екіпажеві та всім військовим навколо. Дали нашому водієві Гєрі білі труси. Думаю, всі розуміють, що білі труси – це лише на свята, але точно не на війну. Весь мій інстаграм зрозумів, що Гєрі треба труси і передали йому труси-парашути з узором у квіточки з посланням «хто велику дупу має, той кацапів розстріляє». Дякую волонтерам за ваші листи і послання!