Війна, кохання, втрати побратимів, травма та знову війна. Все це про нашого захисника – Сергія. Який пішов на війну добровольцем в пам’ять про свого друга, який загинув допомагаючи хлопцям боронити аеропорт Луганська. Розповідаючи свою історію Сергій згадує – його друг Тошика, так хотів бути схожим на нього. І завжди казав: “Cерьога, я буду, як ти. Ми з тобою будемо разом зустрічати 2 серпня. Будемо святкувати…я як і ти десантник. Зроблю собі таке ж татуювання. Ти будеш моїм братом.” Після загибелі товариша у свої 24 Сергій став на захист Батьківщини. Першим з ким там познайомився Сергій став лейтенант Дмитро, який не лише був його побратимом, а й став другом. З ним пліч-о-пліч вони пройшли тернистий шлях. Там же Сергій відчув, що може зробити більше та краще. І робив. Він відновив не одну автівку. Під час перебування в АТО Сергій познайомився зі своєю коханою. А далі їх перевели в піхоту, яка базувалась в Тарамчуці. І хоча на той час не було війни такого масштабу – все ж були ДРГ, снайпери та обстріли. Там він зі своєю дівчиною намагалися вижити. Бо сепаратисти були зовсім поруч. Як каже зараз сам Сергій – з окупантами виходили на дуелі кулеметників. Сергій пригадує, що жодного разу не було дотримано режиму тиші. Про який так активно розповідали.  Під час розмови, наш захисник, більше розповідає про своїх відважних побратимів. Та згадує, де їх застала повномасштабна війна. Це сталося на одному з блокпостів в Луганскій області. Українські захисники стояли до останнього, але їхній батальйон  розбили окупанти.Нашого захисника з позицій врятував – старший лейтенант Сергій Колєснік разом з Віктором Оцерклевичем з позивним “Крєпиш”. Який мав неабиякий військовий досвід. Після строкової служби залишився у війську, але 2010 року звільнився й надалі працював на шахті “Родіна” Криворізького залізорудного комбінату.З 2015 по 2016 роки був в АТО. А в грудні 2016 року уклав контракт про проходження військової служби в лавах ЗСУ. Воював неподалік Донецького аеропорту, на Світлодарській дузі та в інших “гарячих точках” АТО/ООС. Служив, зокрема, у 54-й окремій механізованій бригаді.   У квітні 2022 року, капітан Оцерклевич був заступником командира механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка.  Його бригада героїчно оборонялась під час нападу рашистів. Ними було знищено підрозділи армії рф, понад сто одиниць бронетехніки, включно з танками, бойовими машинами піхоти, БТР та особовим складом які намагались навести переправу через Сіверський Донець.Ціною свого життя “Крєпиш” врятував своїх побратимів. А сам загинув від рук русні. У Віктора залишилась дружина та дві маленькі донечки. Сергій згадуючи свого побратима каже : “Він був більше, ніж просто людина. Коли чув його голос у рацію, було дуже спокійно. Та завжди знав,що все буде добре. “Крєпиш” був фантастичним.” Хлопці, які залишилися на блокпості Луганської області були справжніми лідерами нації. Вони були кращими синами своєї країни. Тепер вони захищають своїх рідних, друзів, побратимів, країну з небес. Наш герой наголошує, що кожен з воїнів, хто віддає своє життя за мир в країні – немає бути забутий. А їхні рідні мають відчувати підтримку від кожного українця. Адже війна приходить у кожен дім і торкається кожного. Наші захисники дуже вдячні усім волонтерам, які нині стоять на захисті держави разом з ними!