“Борисівна” все життя хотіла рятувати людей і, вийшовши на пенсію, втілила задумане в реальність.
Пройшовши вишкіл у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри», від жовтня 2021-го почала їздити на ротації.
Жінку закріпили на маріупольському напрямку. 23 лютого, зібравши речі, вона поїхала на ротацію. З рідними зрідка підтримувала зв’язок. Після 2-го березня припинила відповідати на дзвінки та повідомлення. Так тривало 15 діб, тоді її бригада переходила зі своїх позицій, з «нуля», до Маріуполя, а звідти — на «Азовсталь».
16 травня, перед виходом з «Азовсталі», вона надіслала доньці коротке повідомлення зі словом «Вірте». І весь цей час рідні вірили.
Далі були п’ять місяців пекла…
У полоні жінка пройшла приниження, психологічний тиск, але не зламалась і не опустила руки. 17 жовтня її та ще 107 незламних захисниць повернули додому.
Нині «Борисівна» продовжує боротьбу, проходить реабілітацію та опікується хлопчиком, тато якого перебуває в полоні ворога.